«Мама Мия» — пиццерия в Хмельницком

Впродовж сторіч коржики з сиром і овочами, а також коржики з цибулею і часником (їх і зараз продають в Італії, називаючи сільською піцою) готували жителі Апеннінського півострова. Проте їх вироби сильно відрізнялися від тих, до яких звикли ми, однією важливою деталлю, — на них не було томатів!

Томати були завезені до Європи з Нового Світу — а саме з Південної Америки — лише в 1522 році. На початку всі вважали їх отруйними (ймовірно, через яскравий червоний колір) і навіть називали «диявольською ягодою». Але незабаром бідні селяни вже зрозуміли, що помідори їстівні. Біднота, що жила в околицях Неаполя, стала класти її на звичне блюдо у вигляді круглих коржиків. Так з’явилися перші піци, схожі на сучасні. Їх робили з борошна і оливкового масла, а зверху крім томатів клали трави і шпиг.

До XVII століття ця страва робиться широко відомою і популярною, а її виробники вже називаються гордим ім’ям «піццайолі», яким і сьогодні називають майстрів виготовлення справжньої італійської піци. Втім, в ці дні піца вважається неблагородною їжею простолюддя, подібно до сучасних бутербродів, гамбургерів і сендвічів.

Шлях піци до слави почався, коли вона стала подаватися до королівського столу. Як пишуть історики, при літньому палаці королеви Марії Кароліни дружини короля Неаполя Фердинанда IV була побудована спеціальна пекарня, щоб її придворний кухар міг готувати піцу для королеви і її гостей.

Але справді королівський успіх чекав піцу пізніше — у 1889 році. Італія стала єдиною державою. І ось одного разу король Італії Умберто I і його дружина, королева Маргарита Савойська, приїхавши відпочити до Неаполя, вирішили спробувати місцеве блюдо — піцу. Вони призвали в своє палаццо найвідомішого піццайолі тих днів — Рафаелле Еспозіто, щоб посмакувати його кращими витворами. Він приготував для королівської пари три види піци: одну — з свинячим жиром, сиром і базиліком; другу — з часником, оливковим маслом і томатами, а третю — з патріотичних відчуттів — забарвлену в кольори італійського прапора — з томатами (червоний), сиром моццарелла (білий) і базиліком (зелений). Королеві так сподобалося остання страва, що вона навіть написала кухареві листа подяки. Рафаелле Еспозіто назвав це своє блюдо на честь королеви — так і з’явилася знаменита «Піца Маргаріта»